Батьки мають розуміти механізм розвитку стресу, щоб навчити дитину справлятися з ним
У повсякденні ми досить часто чуємо слово «стрес». Але під цим словом люди розуміють не один і той же розлад, а багато різних проявів психіки. Що ж таке стрес насправді? Спробуймо з’ясувати.
Що таке стрес?
Термін «стрес» означає певну реакцію організму. Вона виникає, коли ви стикаєтеся з обставинами, які змушують вас діяти, змінюватися або пристосовуватися, щоб відстояти свою позицію або зберегти баланс у тій чи іншій ситуації. Ці обставини називаються стресорами.
Реакція на стрес, відома як «бий або біжи», викликає багато мимовільних змін у людському тілі, які сповнюють людину додатковим імпульсом енергії, аби вона могла битися і втекти від джерела загрози. За первісних часів цей механізм мав значну користь для людини, тому що більшість стресів були відповіддю на фізичну загрозу. Тому приплив фізичної енергії здебільшого давав людині змогу залишитися живою. Однак у наш час більшість стресів – це стреси, пов'язані з психологічними факторами: роботою, міжособистісними взаєминами тощо, і реакція організму на стрес у цих випадках не є необхідною або корисною. Зокрема, така реакція може заважати людині чітко і тверезо мислити, щоб знайти вихід із ситуації.
00:00
Копіювати відео посилання
Відтворити / Зупинити
Вимкнути / Увімкнути звук
Повідомити про помилку
Мова
Поділитися
Vidverto Player
ADVERTISEMENT
Хронічний стрес
Коли ви часто потрапляєте в стресові ситуації і вже не можете їх контролювати, ризикуєте набути хронічний стрес, який може спричинити багато негативних наслідків для вашого здоров'я. Якщо ваша реакція на стрес досить тривала і не дає змоги вашому тілу розслабитися, організм може відчувати перенапруження й виснаження.
Дослідження, присвячені впливу стресу на здоров'я людини, свідчать, що стрес може призвести до багатьох захворювань або викликати їх розвиток, оскільки хронічний стрес здатний знижувати імунітет.
Основи управління стресом
Незалежно від того, що є причиною стресу, ви можете вжити певних заходів, аби впоратися з ним. Для цього вам потрібно поглянути на стресову ситуацію з трьох сторін:
Усуньте симптоми стресу
Просто позбутися симптомів стресу недостатньо, однак це необхідно зробити найперше, щоб запобігти розвитку хронічного стресу. Послабити реакцію організму на стрес і більш спокійно реагувати на стресові фактори вам можуть допомогти різні засоби. Найпростіші способи зняття симптомів стресу – дихальні вправи і гумор.
Докладіть зусиль, щоб опанувати ситуацію
Цей етап боротьби зі стресом багато в чому залежить від індивідуальних особливостей людини, котра переживає стрес, і є надзвичайно важливим. Як зазначалося, у стресовому стані людям не завжди під силу знайти оптимальний вихід із ситуації. Коли ви опинитеся у спокійнішому місці, то зможете знайти спосіб упоратися з тим, що у вас викликає стрес.
Ви відчуваєте стрес через стосунки? Опануйте більш ефективні стратегії спілкування або розвивайте впевненість у собі. Ваш стрес пов'язаний із роботою? Навчіться отримувати насолоду від вашої поточної роботи або спробуйте знайти нову. Ви відчуваєте стрес через нестачу грошей? Упоратися можна і з ним, навчившись фінансової грамотності. Люди часто не звертають уваги на прояви стресу або довгий час терплять його, стаючи в таких випадках ворогами самим собі. Припиніть робити це негайно.
Навчіться управляти стресом у довгостроковій перспективі
Щоб ефективно справлятися зі стресом, вам потрібно знайти собі заняття, які наповнюють вас позитивними емоціями й роблять вас емоційно стійкими перед стресовими факторами. Такими заняттями можуть бути медитація, фізичні вправи або будь-які заняття, які підвищують вам настрій. Також навчіться бути емоційно стійкішими. Замість того, щоб чекати прояву симптомів стресу, а потім позбавлятися їх, ви можете навчитися спокійніше реагувати на стресові ситуації.
Основні симптоми аутизму й деякі рекомендації для батьків про особливості допомоги власній дитині
Що таке аутизм?
Аутизм – це розлад, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку, через який дитині важко спілкуватися та взаємодіяти зі своїм оточенням. При аутизмі різні ділянки мозку не можуть працювати спільно. Захворювання характеризується вузьким колом інтересів, повторюваними діями, проблемами в поведінці, спілкуванні. Також при аутизмі часто страждає мовлення й мислення. Відзначається аутоагресія, гіперактивність, підвищене сенсорне сприйняття та інші симптоми в залежності від перебігу захворювання.
Більшість людей, які страждають на аутизм, постійно відчувають труднощі при взаємодії з людьми. Однак рання діагностика й лікування допомагає все більшій кількості людей з аутизмом розкрити свій потенціал і знайти місце в житті.
Які причини аутизму?
Аутизм часто розвивається в кількох членів однієї сім'ї, тому деякі експерти схильні вважати дане захворювання спадковим. Одні вчені намагаються з'ясувати, які гени передають аутизм у спадок, інші – чи є аутизм результатом інших захворювань або будь-яких чинників в оточенні дитини.
Неправдиві заяви в ЗМІ змусили деяких батьків повірити в те, що аутизм викликає планова вакцинація, зокрема вакцина АКДП. Це не відповідає дійсності, і існуючі «дослідження» на тему впливу вакцин на розвиток захворювання визнали помилковими. Однак певний зв'язок між вакцинацією й аутизмом все-таки є. Важливо своєчасно зробити дитині всі необхідні щеплення. Вони захистять малюка від захворювань, які можуть привести до серйозних наслідків і завдати удару здоров'ю.
00:00
00:04 / 00:14
Копіювати відео посилання
Відтворити / Зупинити
Вимкнути / Увімкнути звук
Повідомити про помилку
Мова
Поділитися
Vidverto Player
Симптоми аутизму
Симптоми аутизму майже завжди виявляються у віці до 3-х років. Зазвичай у першу чергу батьки помічають, що їхня дитина довго не розмовляє й поводиться не так, як її однолітки. Іноді діти, які страждають на аутизм, починають розмовляти одночасно з однолітками, але потім втрачають навички мовлення.
Основні ознаки аутизму включають:
Затримку розвитку мовлення або його повну відсутність. Дитина може здаватися глухою, не зважаючи на те, що тест на слух дає позитивний результат.
Часто повторювані моделі поведінки, інтереси та ігри. Наприклад, дитина розгойдується з боку в бік, відчуває високу прихильність до тих чи інших предметів або відчуває сильний розлад, коли змінюється звичний для неї розпорядок.
Немає «типової» поведінки дитини з аутизмом. Діти можуть проявляти різні моделі поведінки. Батьки часто відзначають, що їхня дитина-аутист вважає за краще грати на самоті й уникає зорового контакту з людьми.
Про наявність у дитини аутизму також свідчать такі ознаки:
Розумові здібності дитини зазвичай нижче середнього.
Підлітки-аутисти часто схильні до депресій і відчувають занепокоєння, особливо якщо рівень їхніх розумових здібностей середній або вищий середнього.
Деякі діти страждають на таке захворювання, як епілепсія. Вона проявляється ще до настання підліткового віку.
Як діагностувати аутизм?
Для діагностики аутизму лікар використовує певні рекомендації. Згідно з ними, симптоми аутизму діляться на такі категорії:
Соціальна взаємодія та стосунки. Дитина може відчувати труднощі при встановленні зорового контакту. Їй важко розуміти почуття інших людей, такі як біль, печаль тощо.
Вербальна й невербальна комунікація. Дитина не говорить або повторює певну фразу багато разів.
Обмежені інтереси в заняттях або іграх. Дитині може більше подобатися гратися будь-якою деталлю іграшки, ніж усією іграшкою в цілому. Деякі діти й навіть дорослі, що страждають на аутизм, можуть виявляти підвищену зацікавленість певними предметами, наприклад, пластиковими картками або серійними номерами.
З деякими дітьми лікарі проводять тест на слух, щоб переконатися, що причина такої поведінки дитини криється не в проблемах зі слухом.
Лікування аутизму
Лікування аутизму передбачає формування й позитивне підкріплення певних моделей поведінки. У дітей розвивають соціальні навички, навички комунікації й самодопомоги. На ранніх етапах дітей вчать краще взаємодіяти з іншими людьми. У старшому віці їх вчать спілкуватися з людьми зі свого оточення й допомагати собі в різних ситуаціях.
Залежно від симптомів, лікування охоплює розвиток навичок мовлення та фізіотерапію. Медичне втручання може знадобитися для лікування депресії й обсесивно-компульсивного розладу (синдром нав'язливих станів).
Стратегія лікування залежить від конкретних симптомів, індивідуальних для кожної дитини, які можуть змінюватися з часом. Оскільки прояви аутизму індивідуальні в кожної дитини, лікування, яке допомагає в одному випадку, може не дати результатів у іншому. Батькам необхідно взаємодіяти з усіма, хто бере участь у навчанні дитини, щоб разом знайти оптимальний спосіб упоратися з симптомами.
Як батькам поводитися з дитиною, яка страждає на аутизм
Для лікування аутизму всім членам сім'ї важливо знати, як поводитися з дитиною, у якої виявляються ті чи інші симптоми. Спеціальна підготовка знизить рівень стресу у членів сім'ї й допоможе малюкові розвиватися швидше. У деяких сім'ях дитина вимагає більшої допомоги, ніж в інших.
Використовуйте будь-яку можливість допомогти дитині. Запитайте в лікаря, яку допомогу можна отримати за місцем вашого проживання. Сім'я, друзі, організації з боротьби з аутизмом – використовуйте всі доступні ресурси.
Крім того, дотримуйтеся таких порад:
Плануючи денний графік, включайте в нього перерви. Щоденний догляд за дитиною, яка страждає на аутизм, вимагає багато сил, тому всі члени сім'ї потребують перерви в заняттях з нею.
Коли дитина дорослішатиме, вам знадобиться додаткова допомога. Особливо важкий у дітей з аутизмом буває десятирічний вік.
Спілкуйтеся з сім'ями, у яких дитина також страждає на аутизм. З ними ви зможете обговорити ваші проблеми й поділитися власним досвідом.
Виховання дитини, яка страждає на аутизм - важка праця. Але, отримуючи підтримку й навчаючись поводитися з дитиною, можна впоратися з цією проблемою.
P. S. У 2010 році вийшов чудовий фільм «Темпл Грандін», у якому показані можливості людини з аутизмом. Цей фільм допоможе батькам вірити у свою дитину, незважаючи ні на що.
Поради батькам і дітям про те, як реагувати й діяти у випадку залякування та цькування
Згідно з результатами різних опитувань, більшість дітей і підлітків стверджують, що в їхніх школах має місце булінг (усілякі знущання, цькування й залякування). Один такий шкільний розбишака здатний перетворити на справжній жах похід дитини на зупинку або її велику перерву у школі. Знущання можуть залишити глибокі емоційні рубці на все життя. А в екстремальних ситуаціях вони можуть завершитись погрозами насильства, псування майна або серйозними тілесними пошкодженнями.
Якщо ваша дитина піддається знущанню, є способи допомогти їй справитися з ним на щоденній основі та зменшити його тривалий вплив. І навіть якщо знущання не є проблемою у вас вдома безпосередньо зараз, важливо обговорювати такі питання, щоб дитина була готова до всього.
Що таке булінг?
Багатьох дітей у свій час дражнили рідні брати, сестри або друзі. Якщо це відбувається в ігровій дружній формі, коли обидві дитини просто бавляться, такі образи, як правило, не завдають шкоди. Але коли словесні перепалки стають образливими, злими й постійними, вони перетворюються на знущання, тому їх необхідно припинити.
Булінг (шкільне цькування) – це навмисне знущання фізичним, вербальним або психологічним способом. Воно може варіювати від ударів, поштовхів, лайки, погроз і насмішок до вимагання грошей і цінного майна. Деякі діти знущаються, уникаючи, ігноруючи інших і поширюючи про них неправдиві чутки. Інші використовують електронну пошту, чати, миттєві повідомлення, соціальні мережі й текстові повідомлення, щоб насміхатись над іншими або кривдити їхні почуття.
Дуже важливо сприймати знущання серйозно, а не просто відмахуватись від них, як від чогось, що діти повинні подолати самі. Наслідки можуть бути найсерйознішими, зачіпати самооцінку дитини та її майбутні особисті стосунки. У важких випадках залякування призводять до справжніх трагедій.
Активістка велоруху Кривого Рогу
00:00
00:37 / 02:19
Копіювати відео посилання
Відтворити / Зупинити
Вимкнути / Увімкнути звук
Повідомити про помилку
Мова
Поділитися
Vidverto Player
Чому одні діти знущаються над іншими?
Діти знущаються один з одного з цілого ряду причин. Іноді вони насідають на інших дітей, бо їм потрібна жертва – той, хто здається емоційно чи фізично слабшим або просто поводиться або виглядає не так, як усі, – щоб відчувати себе більш важливим, авторитетним, популярним або впевненим у собі. Деякі бешкетники більші й сильніші за своїх «жертв», та це не завжди так.
Іноді діти знущаються з інших, тому що так вже робили з ними. Вони можуть думати, що їхня поведінка нормальна, тому що в їхніх сім'ях та оточенні всі постійно гніваються, кричать або обзиваються. Деякі популярні телешоу, здається, навіть сприяють насильству: людей виганяють, ігнорують або висміюють їхній зовнішній вигляд чи відсутність таланту.
Ознаки знущань
Якщо дитина не каже вам про залякування та знущання над собою або не має на собі видимих наслідків у вигляді синців чи травм, досить важко з'ясувати, чи відбувається це з нею насправді.
Але все ж є деякі ознаки. Батьки можуть помітити зміну в поведінці дитини, її занепокоєння або відсутність апетиту, сну, небажання робити те, що раніше подобалось і приносило задоволення. Коли дитина виглядає похмурою і пригніченою або засмучується швидше, ніж зазвичай, коли вона починає уникати певних ситуацій, наприклад, поїздки у громадському чи шкільному автобусі, це теж може бути ознакою існуючих у ставленні до неї знущань.
Якщо ви підозрюєте, що над дитиною знущаються, але вона не хоче зізнаватись у цьому, знайдіть можливість підняти це питання обхідними шляхами. Наприклад, ви можете побачити певну ситуацію на ТВ-шоу і використовувати її як початок розмови, спитавши дитину: «Що ти про це думаєш?» або «Як ти думаєш, що треба було зробити цій людині?». Це може допомогти вам у розмові перейти до таких питань, як: «А ти коли-небудь зіштовхувався з подібним?» або «Ти коли-небудь відчував таке?». Ви можете поговорити про свої схожі переживання в дитячому віці.
Діти повинні знати, що, якщо їх залякують, знущаються над ними або вони бачать, як це відбувається з іншими, – треба неодмінно порозмовляти про це з вами або іншим дорослим (учителем, шкільним психологом чи другом сім'ї), братом чи сестрою.
Допомога дітям
Якщо дитина розповідає вам про бешкетника, зосередьте увагу на комфорті та підтримці, не важливо, наскільки ви засмучені. Діти часто не хочуть розповідати дорослим про залякування, тому що відчувають себе ображеними та приниженими або турбуються про те, що батьки будуть дуже перейматись і хвилюватись.
Іноді діти думають, ніби це їхня власна вина, що, якби вони виглядали або вели себе по-іншому, то цього б не сталось. Іноді вони бояться, що, якщо розбишака дізнається, що вони комусь усе розповіли, то буде ще гірше. Інші побоюються, що їхні батьки не повірять їм чи не робитимуть жодних дій у цьому напрямі. Або ж діти хвилюються, що батьки змусять їх дати відсіч бешкетнику, якого вони бояться.
Хваліть дитину за те, що вона набралася сміливості порозмовляти про це. Переконайте її, що вона не самотня – багато людей отримують свою порцію знущань у певний момент. Підкресліть, що погано робить бешкетник, а не сама дитина. Переконайте сина чи доньку в тому, що ви придумаєте, як правильно зробити в цій ситуації, разом урахуєте всі тонкощі.
Іноді старший брат, сестра або друг можуть допомогти впоратися із ситуацією. Вашій доньці може бути корисно почути, як її старшу сестру, яку вона обожнює, дражнили через її зубні брекети і як вона впоралася з цим. Старший брат або друг може також дати деяке уявлення про те, що відбувається у школі або там, де трапляються знущання, і допоможе придумати краще рішення.
Сприйміть серйозно побоювання дитини, що знущання будуть ще гірше, якщо задирака дізнається, що ваша дитина розповіла про них. Іноді корисно звернутися до батьків бешкетника. В інших випадках варто в першу чергу зв'язатися з учителем або завучем. Якщо ви вже випробували ці методи і все ще хочете порозмовляти з батьками дитини-бешкетника, зробіть це в офіційних умовах, наприклад, у присутності завуча.
У багатьох країнах є закони і правила, що стосуються знущань. Дізнайтеся про подібні у вашому місцевому самоврядуванні. У деяких випадках, якщо у вас є серйозні побоювання із приводу безпеки вашої дитини, вам, імовірно, буде потрібно звернутись в органи правопорядку.
Поради дітям
Ключ до допомоги дітям у наданні стратегій, які навчать їх справлятися з повсякденними знущаннями, а також допоможуть відновити дитячу самооцінку й повернути почуття власної гідності.
Під впливом емоцій є спокуса запропонувати дитині дати відсіч задираці. Зрештою, ви гніваєтеся, що ваша дитина страждає, і, можливо, у дитинстві ваші батьки радили вам «постояти за себе», що ви успішно зробили. І ви переймаєтеся, що ваша дитина все ще потерпає від рук розбишаки.
Але важливо порадити дітям не відповідати на знущання бійкою або відповідними знущаннями. Це може швидко перерости в насильство, неприємності, травмувати когось із них. Замість цього найкраще піти від ситуації, поспілкуватися з іншими дітьми й розповісти про все дорослим.
Ось ще кілька стратегій для дітей, які можуть допомогти їм покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:
Уникай бешкетника й перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо задирака знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у транспорті (у шкільному автобусі), у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти бешкетника. Запропонуй те ж саме своєму другу.
Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються бешкетники. Це змушує їх відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч бешкетнику. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчати дітей робити непроникний вираз обличчя, поки вони не позбудуться небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати розбишаку).
Дій хоробро, йди та ігноруй бешкетника. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись й піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи задираку, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
Розкажи дорослим про знущання. Учителі, директор школи, батьки можуть допомогти припинити знущання.
Розповідай про це. Поговори з кимось, кому ти довіряєш, наприклад, із завучем, учителем, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради, і навіть якщо вони не можуть виправити ситуацію, це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
Усунь провокаційні фактори. Якщо розбишака вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, не бери його до школи.
Простягніть руку допомоги
Удома ви можете знизити негативний вплив знущань. Навчайте дітей спілкуватися з такими друзями, які допомагають розвивати їхню впевненість у собі. Допоможіть їм знайомитися з іншими дітьми, відвідуючи різні гуртки чи спортивні секції. І знайдіть такі заняття для дітей, які допоможуть їм почуватись упевненими й сильними. Можливо, це буде секція самооборони, карате або тренажерний зал.
І пам'ятайте: якими б прикрими не були знущання для вас і вашої родини, є багато людей і способів вирішити цю проблему.
